Cайт радiоаматорiв мiста Нiжина, одного з найдавнiших мiст України. Цей сайт присвячений нашим друзям, котрi не мислять себе без Радiо, без мандрiв по свiту разом iз радiохвилями, без радiосхем, антен, без спiлкування з однодумцями. Цей сайт розповiсть про нас, нашi захоплення, радiоекспедицiї, нашi аматорськi конструкцiї, досягнення i таке iнше. Ми впевненi, що будь-якому дружньому колективу радiоаматорiв є що розповiсти про себе i своє хоббi.
UKR ENG

Світ ваших захоплень. РАДІОАМАТОРСТВО

Публікація в газеті "Вісті" від 05.02.1999 року.

Вже більше ста років людство користується геніальним винаходом радіо. Термін "радіо" - від латинського radius - промінь, radio, radiare - випромінювати. Сьогодні не можна уявити нашого життя без радіо. І всього того, що з цим поняттям пов'язано. Це радіозв'язок, радіотехніка, радіоелектроніка та інше.

Радіоаматорство в Україні має свою давню історію. В червні 1925 року Київське Товариство друзів радіо починає видавати тиражем 75 тисяч примірників газету "Радио для всех". Вже наприкінці 1928 року в Україні налічувалось 13 колективних радіоаматорських станцій та кілька десятків станцій особистого користування.

Добре відоме в світі ім'я киянина Миколи Шмідта, котрий, перебуваючи в с. Вознесіння - Вохма Північно-Двинської губернії, прийняв зібраним власноруч одноламповим приймачем сигнали SOS, що передавав радист потерпілого катастрофу дирижабля "Італія". Саме завдяки українському аматору, експедиція на Північний полюс, очолювана генералом Умберто Нобіле, мала менш трагічні наслідки, і потерпілих вдалося врятувати.

У 1932 році в Харкові, а потім у Києві починає виходити української мовою науково-популярний журнал "Радіо", що видавався до червня 1941 року. З січня 1993 року з'являється перший в історії незалежної України науково-популярний журнал з питань радіотехніки та електроніки "Радіоаматор". Сьогодні до послуг українських читачів також газета "Я - радиолюбитель", журнал "Радіо Хоббі" та збірник Ліги радіоаматорів України.

Можна з впевненістю сказати, що радіоаматори нашої країни зробили вагомий внесок у розвиток світового радіоаматорського руху. Наші співвітчизники стали переможцями багатьох міжнародних змагань з радіозв'язку, швидкісного приймання та передавання радіограм азбукою Морзе, спортивної радіопеленгації. Зокрема, на Чернігівщині, в Носівці, мешкає відомий радіоаматор, майстер спорту, В.В. Кияниця. У Чернігові - майстер спорту, засновник та президент міжнародного телеграфного клубу В.А. Степаненко. Наше місто теж добре знане у радіоаматорських колах. Тут мешкає майстер спорту, викладач Ніжинського державного педагогічного університету В.М. Закалюжний. Ніжинець, майстер спорту В.А. Потебня, був серед перших у колишньому СРСР, хто освоював нові види аматорського зв'язку.

Без сумніву, осередком розвитку радіоаматорства у місті є колективна радіостанція станції юних техніків. Її позивний активно звучить в ефірі. І про тисячолітній Ніжин дізнається все більше людей у найвіддаленіших куточках світу. За десятки років у радіогуртку СЮТ навчилися радіосправі багато школярів нашого міста. Ясно, що не всі вони потім обрали радіо своїм фахом, проте, безперечно, знання, які отримали тут, стали їм у пригоді, особливо сьогодні, коли без радіо та електроніки ми не можемо ступити й кроку. Керівником радіогуртка та начальником колективної радіостанції СЮТ є І.А. Волосянкін, великий ентузіаст радіо. Команда школярів, котру він очолює, постійно бере участь у всеукраїнських та міжнародник змаганнях з радіозв'язку на коротких хвилях. Тут зростає, можливо, майбутня гордість нашої держави: радіо спортсмени, інженери, науковці. Проте, технічне оснащення гуртка мало б бути значно кращим. Відсутність бодай найпростішого комп'ютера та відповідної зв'язкової техніки не дає змоги цим дітям працювати сучасними видами аматорського зв'язку, без яких вже сьогодні важко уявити собі наше радіохоббі. Користуючись нагодою, хочу звернутися до підприємців, бізнесових структур, організацій, до всіх, хто має хоч якусь змогу допомогти в технічному оснащенні радіогуртка СЮТ. Будь-який комп'ютер, що уже не відповідає вашим вимогам, міг би ще тривалий час слугувати дітям нашого міста. Допомагаючи дітям сьогодні, ми дбаємо про майбутнє нашої країни.

Минулого літа в Україні засновано новий радіоаматорський клуб, UR-QRP Club. Наш клуб об'єднує тих аматорів, котрі надають перевагу роботі в ефірі малою потужністю, пропагують, так би мовити, екологію ефіру. Такі клуби є в багатьох країнах світу. Найбільш відомі з них - в Англії та США, дещо менш чисельні - в Австрії, Німеччині, Бразилії, Індії. Чехії, Польщі... Зокрема, членами Англійського QRP клубу є майже 11 тисяч аматорів, більш ніж з 50 країн світу. В 1993 році я теж став членом цього престижного міжнародного клубу.

Наш Український QRP клуб, не дивлячись на свою молодість, вже знаний у світі. Інформація про нього була надрукована в радіоаматорських виданнях на Заході. Двері нашого клубу відчинені для всіх радіоаматорів, незалежно від країни, де вони проживають. Нещодавно членами Українського QRP клубу стали також радіоаматори з Англії, Німеччини, Польщі. Членом нашого клубу також є один з найдосвідченіших аматорів України, 73-літній Л.М. Гусаков, наш земляк, котрий нині проживає в Чернівцях. Цікаво те, що в 1937 році у м. Борзні він зібрав телевізор (!) і на довгих хвилях приймав телепередачі з Москви. Український QRP клуб видає інформаційний бюлетень для своїх членів, розробляє дипломну програму, готує власні змагання, налагоджує дружні стосунки з братніми клубами.

Як бачите, захоплення радіо дуже багатогранне та надзвичайно цікаве. Радіоаматорство є наймасовішим із всіх технічних хобі на планеті. Воно є рушієм технічного прогресу, об'єднує людей всього світу, робить наше життя цікавішим та змістовнішим.

Петро ГРИЦАЙ.


Редактор Петро Грицай, US1REO
Технічний редактор Віктор Потебня, US1RCH.

Реклама спонсоров сайта: