This page is hosted for free by zzz.com.ua, if you are owner of this page, you can remove this message and gain access to many additional features by upgrading your hosting to PRO or VIP for just 32.50 UAH.
Do you want to support owner of this site? Click here and donate to his account some amount, he will be able to use it to pay for any of our services, including removing this ad.
Cайт радiоаматорiв мiста Нiжина, одного з найдавнiших мiст України. Цей сайт присвячений нашим друзям, котрi не мислять себе без Радiо, без мандрiв по свiту разом iз радiохвилями, без радiосхем, антен, без спiлкування з однодумцями. Цей сайт розповiсть про нас, нашi захоплення, радiоекспедицiї, нашi аматорськi конструкцiї, досягнення i таке iнше. Ми впевненi, що будь-якому дружньому колективу радiоаматорiв є що розповiсти про себе i своє хоббi.
UKR ENG
Про нас --> us1reo
Мы:UR1RRUS1REOUS5RCXUR5RDXUS1RCHUR5RPRUS7RRUS1ROUR5RTUR5RJUUS7RKUR5RPZUS-R-73UR5RQQUR5RQPUR5RQT UR5RGS

US1REO (ex: UB5REO) Петро Грицай

Захоплення радіо прийшло до мене в другому класі, у 1964 році. Я зачаровано спостерігав за роботою детекторного приймача, котрий зібрав учень 8 класу. Вражало те, що кілька радіодеталей, змонтованих на картонці, довгий дріт, заземлення у вигляді закопаного старого відра, дивним чином дозволяють слухати далекі радіоголоси. Згодом я сам зібрав свій перший детекторний радіоприймач і дуже радів цьому.

У 1967 році став учнем радіогуртка при ніжинській станції юних техніків, де почав вивчати азбуку Морзе. Це новий, якісний крок у моєму захопленні радіо. Спостерігаючи за роботою операторів колективної радіостанції UK5RAC, потрапляв у чарівний світ мандрів у ефірі і, зрозуміло, мріяв про свою власну радіостанцію.

У 1972 році почав відвідувати радіогурток при середній школі міста Світлого, Калінінградської області, де отримав перший позивний радіоаматора-спостерігача - UA2-125-141.

У 1974 році був призваний до лав Збройних Сил та направлений до учбового підрозділу в Казахстан, де вдосконалився у роботі морзянкою та отримав фах начальника радіостанції малої потужності. Згодом вступив до військового училища, що на деякий час відволікло мене від улюбленого хоббі. У 1982 році отримав другий позивний радіоаматора-спостерігача - UB5-081-419 та провів телеграфом на колективній радіостанції міста Ніжина своє перше QSO з радіоаматором із Німеччини. Не передати словами мої почуття у той момент, я був дуже щасливий! Не дивлячись на те, що офіцерові радянської армії непросто було отримати позивний для роботи у ефірі, у 1984 році, після багатьох марних спроб, все ж зміг отримати власний позивний - UB5REO. Допомогло безпосереднє звертання до начальника зв'язку Київського військового округу. Спочатку працював на UW3DI-II, використовуючи антену LW.

Далі були роки служби за полярним колом на Мисі Шмідта, де я мав змогу лише спостерігати за роботою радіоаматорів Сибіру, Японії та Америки, використовуючи транзисторний приймач на 20-ти метровий діапазон, котрий привіз з собою із Ніжина.

Після повернення додому, захопився роботою у ефірі малою потужністю. Почалося все з того, що UW3DI та LW робили перешкоди телебаченню, і сусіди дуже гнівалися на мене. Експерименти з трансивером та антенами не принесли успіху, перешкоди не зникли. Я придбав QRP трансивер "Ефір-М", встановив Dipole на 20-ти метровий та GP на 10-ти метровий діапазони. Трапилося диво, вже ніхто не погрожував порубати мої антени та піти зі скаргою до командира. Але головне було у тому, що я відчув велике задоволення від роботи ліченими Ватами. Як виявилось, малою потужністю можна без проблем проводити цікаві зв'язки з кореспондентами, котрі знаходяться від тебе за кілька тисяч кілометрів, і що у світі існує чисельний гурт ентузіастів QRP.

У 1993 році я став членом G-QRP клубу, а у 1998 році, разом з друзями, заснував Український QRP клуб (UR-QRP Club). Наш клуб об'єднав радіоаматорів із різних країн. Ми провели кілька цікавих QRP експедицій у гори Криму, на ріки України. Клуб має свій Web-сайт, видає бюлетень "Колібрі".

Я є прихильником QRP і впевнений, що майбутнє радіоаматорства у роботі малою потужністю. Майбутнє за новими видами зв'язку, новими технологіями, котрі не потребують "продавлювання" ефіру кіловатами, нарешті майбутнє - за майстерністю операторів. Проте, ще довго у ефірі буде звучати морзянка, можна буде почути голоси друзів. Взагалі, не так важливо, чим ми захоплюємось: спілкуванням у ефірі, колекціонуванням дипломів та QSL, участю у змаганнях, конструюванням, ми маємо чудове хобі, котрому присвятили своє життя. Як добре, що кордони між країнами не є перешкодою для радіохвиль. Радіоаматори завжди були самими вільними та доброзичливими людьми у світі. Я щасливий та гордий з того, що є радіоаматором, і що найкращі мої друзі - Радіоаматори!


Редактор Петро Грицай, US1REO
Технічний редактор Віктор Потебня, US1RCH.

Реклама спонсоров сайта: